Привіт, квітень!

Новий весняний місяць. Урааааа! Ще ближче до сонечка, до літечка, до нового стилю життя, нового здорового, красивого, сильного тіла! {#dance4}

20 березня досягла я ваги 70.500 і почався якийсь незрозумілий внутрішній протест, в новій вазі якось психологічно не зручно чи що... ніби стало чогось бракувати, ніби панцир жиру зліз і лишив мене беззахисною перед цілим світом. Фізично все прекрасно. Я не ходжу, а літаю, перестало боліти в боку і під ребрами після їжі (раніше це було постійним явищем), з'явилося більше енергії, сили, запалу, ентузіазму до життя. А от в голові якийсь неспокій, перед дзеркалом я з собою не збігаюся... Не думала, що таке скажу, але мені чомусь не вистачає втраченого жиру. І далі худнути пробирає стрьом... Це ж як... В школі була пампушкою завжди, після класу 9 стандарто важила 72-74, весь універ 77, останні роки 80-82, а тут раптом нереальні 70, а за ними взагалі незвідані шістдесяті... Це так, ніби ти перестаєш бути собою і перетворюєшся в іншу дівчину, мені здається, навіть риси характеру міняються. У мене з'явились скули... І в дзеркалі ця скулиста краля з талією, а не я - така, якою пам'ятаю себе все життя. ${#O_o}$ Омріяні 58 - тепер ця цифра мене лякає.

Від того й з Дюканом пригальмувала. В день все нормально. Харчуюся, як Дюкан приписав, а от увечері невідома сила вкладає в мою руку шоколадку, печення, кексик. Після 20 березня регулярно вкладає. Думала - ну все, зара як ці кексики поприлипають усюди де можна. Прощайте скули. Але ні. Зачарована 70-ка на місці, тільки грами коливаються. І це для мене ще один шок... {#pardon}

Нагребла всякої психологічної літератури, буду шукати вирішення цієї дивної проблеми - незбігання себе і своєї ваги. З кексиками тимчасово зав'язую, а то знов увійдуть у звичку. Вестиму календар активності, мені сподобалось, уся картина на ліцо, в березні хаотично, але все ж рухалася! Це радує! Як для колобка, який більшу частину життя провалявся на дивані - дуже радує!

З Дюканом не ясно що робити. Можна перейти до закріплення результатів і просто збалансованого харчування... А то ці білки безпросвітні дістали вже. Ох! Дилема... І лишати шкода. Подумаю над цим... В марафоні беру участь, щоб не забути де я і що зі мною. У квітні планую тихенько підібратися до 67.00.

Це смішно - боятися худнути... Хто таке бачив {#<img alt='smile' src='https://dietadiary.com/forum/images/smilies/smile.gif'/&gt<img alt='smile' src='https://dietadiary.com/forum/images/smilies/wink.gif'/&gt<img alt='smile' src='https://dietadiary.com/forum/images/smilies/wink.gif'/&gt<img alt='smile' src='https://dietadiary.com/forum/images/smilies/wink.gif'/><img alt='smile' src='https://dietadiary.com/forum/images/smilies/wink.gif'/>} Беруся в руки! Хаяяяяяяя! {#dans}

1 апреля 2013, | Комментарии: 11

Привіт, квітень!https://dietadiary.com/blog/43986/48563

все правильно. легкість та енергійність тільки радують! але голова ще не звикла, що в неї нове тіло {#<img alt='smile' src='https://dietadiary.com/forum/images/smilies/smile.gif'/>)} це дивне відчуття. дуже суперечливе {#%)} з одного боку хочеться худнути далі, а з другого панічно хочеться швидко нажерти свою броню назад...

1 апреля 2013, 19:55

lyubik

134500

тоді я до кінця життя боятимусь ринків, де торгують салом {#hihi} я розумію ненависть до жиру стрункої жінки, котра набрала під час вагітності. для неї це драма, бо вона ж ціле життя була худою і пам'ятає себе худою.

у жінок, котрі завжди (через якісь причини) були пампушками зовсім інша психологія... і в мене вона зараз вилазить {#crazy} я починаю відкривати для себе світ здорового харчування, спорту, хорошого самопочуття - це прекрасно, це міняє моє тіло, моє світосприйняття, і одночасно з тим це така дивна дивина, до якої треба звикнути {#roll}

1 апреля 2013, 20:30

Deadsea

134510

З часом ти звикнеш і більше ніколи не захочеш повертатись до того, що було. Я теж ніколи не була тростинкою, але зараз мене безмежно радує те, що в мене зникає друге підборіддя і рятувальне коло з живота.

Мене особисто більше лякає зміна гардеробу. На мені шматами висять мої улюблені речі. А купити нового нема що - нічого не подобається, і навіть не знаю що мені зараз пасує.

Радію з одного - взуття змінювати не прийдеться {#<img alt='smile' src='https://dietadiary.com/forum/images/smilies/smile.gif'/>} .

1 апреля 2013, 22:20

lyubik

134516

Хе-Хе {#:D} Мдааааааа! Гардеробчик - це ще одна окрема тема... Приходиш в магазин, а там навіть для тебе розмір є. І не червонієш більше в примірочній перед дзеркалом, не відчуваєш цього вселенського приниження, коли останній розмір шикарних джинсів налазить лиш до середини попи... Тортури, мляяя {#hnyk}

Добре, що вони в минулому! До літа шось собі новеньке підшукаєш, не переживай!

1 апреля 2013, 21:25

Deadsea

134534

Так, тепер з розмірами на багато легше. Впринципі в мене був XL і в нормальних, поважаючих себе магазинах він часто був. А щось подешевше на ринку, то там біда з розмірами.

Сьогодні займалася зирінгом і навіть нічого не захотілося приміряти((

1 апреля 2013, 23:47

Ollenka

134544

Любка ти що, виганяй всі страхи, це ж який кайф бачити в дзеркалі себе нову, навіть ті самі скули про існування яких навіть не здогадувалась.

На впавду сказати, в якійсь мірі я тебе розумію, бо сама з дитинства пампушка ... але ти не думай здаватись, а тим більше напихатись шоколадом і кєксами, прямуй до своєї мети, а там вже побачиш може тобі й не треба тих 58 га? і не парся всьо буде файно!

1 апреля 2013, 23:51

lyubik

134822

Дякую, Олька! Я тримаюся. Поки що націлена твердо на 63, а там побачу...

2 апреля 2013, 22:52

tanichka

135067

Люба не останавливайся, просто устала от Дюкана, но все равно нужно идти к своей цели.

Расслабся пару деньков и все сновыми силами вперед....

вспомни ради чего ты худеешь...

3 апреля 2013, 16:08

lyubik

135069

Ох, розслабляюся {#:D} гризу горішки і таке всяке, але здаватися не думаю. Ще на пару місяців роботи лишилося. І на першому місці вже не схуднути, а розібратися зі своїм пожиттєвим переїданням. Це моя найбільша проблема. Якщо я її не вирішу, ніколи не буду стрункою і здоровою {#cray}

3 апреля 2013, 16:16