25 травня 2014, неділя. День кінця мого пампушкового життя.

Вимикаю автопілот. Вмикаю постійний безперервний зв'язок з реальністю. Усвідомлюю кожен шматочок, котрий попадає мені до рота. Слідкую за кожним своїм рухом. Веду хронометраж будь-якої фізичної активності в порівнянні з часом лежання на дивані, сидіння за компом, втикання в простір.

Тактика вибираю просту і надійну - максимум здорового харчування і фізичної активності, підрахунок калорій, поступове перетворення спорту в буденну рефлекторну звичку, таку як чищення зубів і приймання душу. 

В майбутньому планую спортзал, сушку тіла, і серйозні заняття бігом по пересічній місцевості на довгі дистанції.

Повертаюся до тусовок з Джил.

Я не жирна. З мене не звисають складки. І не зважаючи на вагу 77 кг, є тільки натяк на целюліт поки що... Я просто пампушка. Ні те, ні се якесь. Недострунка і недожирна... Я застряла в якомусь перехідному стані. Це дратує. Бо я знаю, що можу бути стрункою, можу боротися за покладену мету кров'ю і потом. Просто треба втрапити в цю колію здорово способу життя, і не випадати з неї більше ніколи!

Этот комментарий будет удалён и  его будет невозможно восстановить.
Вы уверены, что хотите удалить его?