Ну все. Я вже переїхала в міфічні 60-ті. Аааааааааааааааааааааааа! Як і обіцяла собі, починаю бігати. Ввела всі параметри в adidas miCoach, вибрала вид тренування - Кардіотренування - Біг - Скинути вагу. Програма склала для мене розклад тренувань. Вийшло на 8 тижнів, 5 тренувань в тиждень, усього 41 тренування. Так виглядає розклад на найближчі тижні:

Кольорами позначено зони, кожній зоні відповідає певний темп. Програма по GPS вираховує темп і дає голосовий інструктаж - пришвидшитись, уповільнитись чи зберігати поточну швидкість. Дуже зручно. 

Скачала плейлист https://gogomp3.ru/albom232/ і погнала. Вулиці майже порожні. Свіжими сутінками так легко бігалося. Я бігла від усього, що мене дістає і напрягає, від усього, що втомлює, засмучує, вимучує, задовбує і доконує. І з цією думкою так легко біглося

"Я біжу від своїх депресивних думок, біжу від нудної роботи, біжу від самотності, біжу від минулого, біжу від образ, біжу від страху перед майбутнім, біжу від комплексів, біжу від смутку, біжу від роздратування, біжу від нав’язливих думок, біжу від розчарувань, від розбитих ілюзій, від пережитих і нанесених травм, біжу від сидячого способу життя, біжу від ожиріння, біжу від обставин, біжу від усього, від чого хочу втекти, біжу від усього, від чого потрібно тікати, біжу від цього, біжу від того, біжу, біжу, біжу-біжу, біжу... Усе воно вже давноооо позаду. А я біжу, біжу, біжу, біжу все даааалі."

Місто в підтримку засвічувало мені ліхтарі, милуючись тим як круто я біжу. Під кронами усіх його дерев витали думки про мене, про те, як я змінилася. Від бегемотика, котрий викочувався з автобуса, з задишкою ледве доповзав пару кроків до дому, щоб впасти там на диван до кінця дня... до дівчини, котра гасає сутінковими вулицями в яскравих кросах, її волосся розвівається вітром, а в очах у неї блиск життя. Якщо жага до життя блистить, то вона блистить так, як сьогодні блистіли мої очі під час кайфової пробіжки під кайфову музику, кайфовим вечірнім містом! Я знаю це точно. І точно знаю, що після сьогоднішнього тренування - буду продовжувати!

30 хвилин, 362 кл, 4.78 км Хаяяяяяяя! Темп, правда, треба вирівняти, або відкорегувати налаштування на сайті, постійно перевищувала швидкість і програма мене гальмувала... А так, усе чудовоооооо! Біг - це круто! Лінь - це відстій! Впєрьод і с пєснєй!

Неділя сьогодні зовсім не піжамна, а велосипедна! Ніяких кав у ліжко, ніяких зависань під ковдрою до обіду, ніяких лінощів і розслабонів. Мене так кортіло вже випробувати нарешті той велосипед, що я, ніби мала дитина, з радістю і легкістю підірвалася в 7:00, з радістю згризла кусень сира і... ПОКРУТИИИИИЛА ПЕДААААЛІ! Все ДААААААЛІ і ДАААААЛІ за місто! 

Місто спало як убите. Вулиці прожні. Трафіку 0,2%. Усе залито ніжним весняним сонцем. Нічого зайвого. Заспокійливе шарудіння шин. Перша зелененька травичка на полях. Кудлаті ватяні хмари ліниво розбрелися по бірюзовому небу. Ще притрушений снігом гірський хребет помахав мені шпичастою вершиною на горизонті. Легені мої спішили надихатися кайфовим повітрям, котре так солодко пахне лише ранньою весною. 

По дорозі назад я відчувала, як зосереджено працюють м'язи ніг, як кров щасливо біжить у венах, розігріта, розбурхана. Це тобі не в піжамі валятися, крихітко, це велосипедний спорт! Юхууууу! Зустрічні велосипедисти вітаються. Приймають мене за свою. Хе-Хе. Чуваки, я з вами. Від тепер і надовго! Бо велик - це матеріалізоване щастя! Як я раніше до цього не доперла...

Березень 2013 - чудовий місяць. Місяць, коли я сіла на велосипед, стусувалася з Джилліан і розпрощалася з 10-ма зайвими кілограмами, котрі так довго душили і загальмовували моє життя. Розпрощалася, звичайно ж, назавжди. Попереду лише більше вдосконалення і безліч речей, котрі роблять мене щасливою (такі, як велик).

Я здорова! Я сильна! Я спортивна! Я кравсива! Я активна! Хаяяяяяяя!