дощ прийшов й мене розклеїв, я валяюсь на постелі
на мені лежить мій комп, на дворі бушує шторм
темно в хаті, тоскно в серці
хмари взялись за відерці і на місто воду ллють
ну коли ж вони минуть...
велик - в'язень в гаражі, я в піжамі, я в журбі
а нудний прогноз погоди все віщує лиш негоди
п'ю кавусю і журюся, тиск поміряти боюся
обезсилена лежу жужужу лежу-тужу
і нема в мені охоти ні до спорту, ні робити
і нема вже більше сил дощовий вдихити пил
шо це нафіг за весна у якій весни нема
повмирали пташечки і обмерзли квіточки
а із вікон бідні дітки визирають, як сирітки
і пейзаж один - невтішний, і думки одні - лиш грішні
про гарячий шоколад, про пахучий мармелад
про зефір, лукум, пампушки, про варення і ватрушки
чим ще втішити себе як на дворі тупо ллє
і нема ніяких сил прес качати разом з Джил
тільки хочеться лежати й калорійне щось жувати
мафіни, торти, цукерки, ящичками і відерками...
горе, горе, стид і срам, в голові моїй бедлам
краще йогу увімкну й трохи чакри заряджу
може дикі ці думки про зефірки, про торти
йога може прожене, може й дощ колись мине...
й буду знов я кайфувати і на велику ганяти,
соце, повертайсь скориіше, забери думки ці грішні!

Этот комментарий будет удалён и  его будет невозможно восстановить.
Вы уверены, что хотите удалить его?