Деньок "умопомрачітєльний" Велосипедне щастя, від якого одяг можна було скручувати. Звідки скільки води в мені взялося... 

Другий рівень пресу з Джилліан, дай їй Боже здоров'я і мені за одно, бо було тяжко, ой як тяжкооооо. Перший рівень то просто квіточки. На другому м'язи палають... Дивно, але від цього нестерпного полум'я отримала прям якесь мазохістичне задоволення, хоч мало не врізала дуба... І взагалі ловлю себе на думці, що вперше займаюся спортом, не для того щоб схуднути, а для того, щоб покайфувати, зарядитись енергією і потім почуватися весь день з повною батерейкою. 

Продовжую словесні бої з голодами-психами, котрі все ще навідуються на чайок, на пів батона з варенням. Ніфіга. Нема батона. Вчора з одним фехтувала ножем на кухні... Домашні сказали - досить дієт, у тебе їде дах...кого ти штрикаєш ножем? Кого треба, того штрикаю. Лісса Місса, правильно каже, що легше жити граючись в гру. Так і є. 

Уявила як вечірній голод-псих, гірко плачучи, шкандибає від моєї хати у нічній темряві, такий жалюгідний, ще й до того ж подряпаний ножем, а потім риється у смітниках супермаркетів і жує просрочені сосиски на самоті під повним місяцем...

Так тобі гадові й треба. Я тобі більше не компанія! Велику - компанія, Джилліан - компанія, здоровому способу життя - компанія, а тобі нє!

Давай, дасвіданія!

Этот комментарий будет удалён и  его будет невозможно восстановить.
Вы уверены, что хотите удалить его?