Якось так сталося, що в моїй сім'ї зовсім не дружать зі спортом, зате надміру дружать з випічкою, всякими млинцями і пампушками з варенням... Всі жінки в нашій родині кругленькі й пухнасті, бокасті і щокасті спортоненависники 

Гори відкрили мені очі. Там я зрозуміла, що зовсім не здорова, і зовсім не спортивна. І там знайшла своє набільше життєве захоплення. Знаєте... Туманні світанки на вершинах, серед тиші і спокою зелених хребтів, гірські вогнища, співи під гітару, запах холодного соснового лісу, мільйони відтінків зеленого у папороті і мохах, скажене зоряне небо, повні казанки чорниці, ожини і лісових ягід, купання в крижаних гірських озерах, джерельна смачнюща вода, кілометри пейзажів фантастичної краси, і повітряяяяя, повітря яке можна черпати долонями і пити - от, що таке гори! Гори - це кайф у чистому вигляді!

А для фізично підготовлених людей - це, мабуть, подвійний кайф... Кожного разу на важких відрізках, потіючи, плентаючись в кінці групи я обіцяю собі схуднути, обіцяю бігати, ходити в спортзал і зробити спорт звичкою... Але ніяк не виконаю обіцянок...

Все таки, найбільший мій стимул для схуднення, це не класна фігура, не красиві шмотки, не вигляд у купальнику, не чоловіча увага (хоч і це теж), а мрія вибігати на будь-яку гору по будь-якому маршруту з легкістю, безтурботно і відчувати себе при цьому здоровою людиною.

Тепер я знаю, що вже цієї осені моя мрія збудеться  Гори, цього сезону ви мене не впізнаєте!